Проект "365" - Наші будні: тиждень №14

Всім привіт!!! І як Вам погодка, друзі?! І не кажіть, просто якась "скринька Пандори". Але не зважаючи на кліматичні збої погодних умов, ми продовжуємо насолоджуватись весняної бадьорістю і гарним настроєм. А ще залишилось 7 днів або 168 годин, або 10080 хвилин, або 604800 секунд до повернення нашого татка з відрядження. Але хто рахує?!

Друзі. Чим менше лишається днів до зустрічі з коханим, тим дужче починаеш сумувати. Ось такі закони у кохання. Тому щоб не впадати в стан меланхоліїї, треба спілкуватись з оточуюючим світом. Допомагають мені в цьому друзі, які знаходять час, щоб урізноманітніти мої будні і вихідні. Цієї суботи, мені вдалось погуляти з гарною парою, з Вітєю і Машою, але голова моя дирява забула взяти фотік на зустріч. Друзі потішили нас з донею гарнезними, корисними і смачними подаруночками, чим і врятували мій фотозвіт.

Бабуся. До нас приїхала бабуся і за справжнім львівським звичаєм в неділю ми відправились вигулюватись в центр. Ще в суботу я помітила працюючий фонтан біля Оперного, але в неділю насолодилась цим видовищем на повну. Завдяки сонячним промінчикам і законам фізики, можна було милуватись гарнезною і такою насиченою кольорами веселкою, яка гордовито розляглась на краях фонтана. Гарно!!!

СидимО. Доня стає все більш самостійнішою і самодостатньою. Маленька "нєваляшка" вже може сідати і гратись достатньо довго в такому положенні, головне правильно побудувати оборонні мури, а то крутик вміло може дати "право руля" і впасти з ліжка.

Джакузя. Ну я просто прозріваю від чудо-пристроїв, якими останнім часом почали обзаводитись мої батьки. Знайомтесь, це Спа-ванночка для ніг. Цей чудо спа-центр має три режими: вібрація, вібрація + бульбашки і просто бульбашки. Окрім цього ванночка має три масажні поверхні: різного розміру масажуючі кульки під кожної ступнею, вібраційна куля посередині і ролік. Завжди думала, що такі речі - це "развод" і нічим вони не відрізняються від звичайної ванночки для ніг. Але чесно Вам кажу, я прозріла! Після 15 хвилинного масажу в різних режимах, я була готова літати. Таку легкість в ногах я не відчувала вже давно. РЕКОМЕНДУЮ!!!

Сади та городи. Завітали в гості до маминої коліжанки. Т.Люда вже активно готується до сезону посадки-висадки. По-доброму заздрю, обожнюю працювати з рослинками. От думаю, коли то собі почати процес озеленіння...

1-й. А в цей четвер у нас виліз ПЕРШИЙ зубік. Тепер наше зайченятко офіційно дорослішає)))))


Обувка. В п'ятницю погодка була легко кажучи "не льотна" і добряче вимучила двох матусь, які грішним ділом подумали, що їм вдасться погуляти гарним сонячним ранком у парку. Ми то і діло бігали ховались від дощу, а в сонячні проміжки бавились з дітворою. Але подією дня стало відкриття нового розміру маленьких нозь. Ніколи б не помітила, що наші нозі так виросли, як би не чобітки, які нам дали поносити наші любі подружки. Ах, як швидко дітки ростуть...


P.S. Песня про зайцев 8-)

Фарерські острови. Частина 3.

Ви вже маєте певні уявлення про Фарерські острови і ось настав час переходити до самого цікавого :)

Пиво. Оскільки я пишу цей текст в п'ятницю, то почнемо ми з пива))) Завжди знав, що тут випускають багато видів пива. А недавно дізнався і певні деталі, виявляється що на 50 тис. населення тут є тільки одна броварня, яка випускає 24(!!) сорти пива. Ну і звичайно тут ще є багато пива, яке привозять з Данії. А це такі відомі марки, як Туборг, Карлсберг... Воно звичайно ж відрізняється від того туборга, яке роблять на заводі "Славутич" в Україні. Але не все так "гладко". Алкоголь не продається в звичайних продуктових магазинах, а тільки в спеціальних магазинах. А таких магазинів тут є всього кілька.

Кримінал. Точніше його відсутність. Можна довго розовідати, яке тут спокійне і безпечне життя. Фарерські острови займають третє місце в світі, де найнижчий рівень злочинності. І для ілюстрації цього я розповім вам невеличку історію. Коли ми летіли сюди перший раз, ми не знали, що нас чекає і куди потрапимо, знали тільки назву компанії, з ким будем працювати. І ось ми прилетіли, добрались з аеропорта автобусом на вокзал і чекаємо хто нас зустріне, а то вже була пізня година. Чекали чекали і не дочекались. Ми думали, що хтось нас зустріне, покаже куди нам заселятись. Але нікого не було. І потім сталось чудо! Ми побачили автомобіль з логотипом приймаючої компанії. Підходим до машини, а там нікого немає. Але виявилось, що машина була відкрита і всередині були ключі. Також в бардачку ми найшли мобільний телефон. І поки ми старались зрозуміти що до чого, нам зателефонували і розповіли куди їхати. Ми приїхали, а там на нас чекав пустий особняк, двері якого також не були зачинені, а у вітальні на столі лежали ключі від будинку. Маленькі деталі: 1)ми прилетіли в неділю ввечері, а автомобіль залишили в п'ятницю після роботи; 2) там автобуси ходять настільки точно, що вони знали коли ми будемо на вокзалі і коли нам можна телефонувати.

Корінні жителі. Якщо описувати коротко, то можна сказати, що це типові європейці. Я маю на увазі поведінку і звички. З одної сторони їхній стиль одягу можна назвати неохайним, а з іншого боку тут всі ретельно слідкують за особистою гігієною. І тому їзда в громадському транспорті не викликає різких подразнень нюхових рецепторів, як це буває в Україні. В людей тут зовсім інші цінності в житті і немає фанатичної погоні за матеріальними благами. Вони насолоджуються життям, незалежно від рівня заробітку. Також тут відсутнє поняття "соціального статусу". Коли, наприклад, зранку приїжаєш на роботу і бачиш автомобілі на парковці, то тут висока вартість автомобіля не означає високу посаду в команії. Хоча дорогих автомобілів не так багато і тут я вперше побачив BMW X5 з незатонованими вікнами.

Яхти і катера. Оскільки тут навколо моря і океан, то майже кожна сім'я має засіб пересування по воді.

День прапора. Так співпало, що тут святкують день прапора в той самий день, що й в мене день народження. Місцеві святкування мені чимось нагадують американскі фільми, коли в маленьких ковбойських містечках на святкування збирається все місцеве населення і виступають артисти-аматори і все в такому дусі. Тут також все дуже схоже. Починається святкування із спортивних змагань, потім всілякі концерти... і обов'язково всюди прапори. Ще хочеться додати, що серед спортивних змагань є і марафончик на 7 км. Так вот в ньому в середньому приймають участь близько 2 тис. учасників, і це при населенні в 19 тис. Я думаю, що на день Львова зібрати 2 тис. учасників можливо тільки якщо це буде змагання з поїдання вареників або випивання пива.

Місцева архітектура. Місцями дивна, місцями оригінальна. Але є одна річ, яка дійсно цікава. Це будинки з грунтом і травою на даху. Зроблено це в цілях теплоізоляції, а також для озеленення. Але про архітектуру краще не розказувати, а показувати.

P.S. На цьому буду завершувати з розповідями про Фарери, але буде ще один, "бонусний" звіт, про життя програмістів на Фарерських островах. Але якщо є питання, то з радістю відповім. Ну а якщо питань назбрається багато, то може і ще один пост буде.

Проект "365" - Наші будні: тиждень №13

ВеснАааааааааа в душі, ля-ля-ля!!! Ми гуляємо та співаємо, їздимо в гості до бабусі, бачимось з друзями, навіть про світське життя вдалось згадати. Але досі продовжуємо як "Робінзони" закреслювати дні календаря до приїзду нашого татуся. Лишилось ще якісь два тижні і ми будемо щасливі по-справжньому, бо ми будемо РАЗОМ!!!

Білі мухи. Прокинулись ми в суботу і згадали, як то ми зимували цього року. На такій настрій нас надихнули "білі мухи", які зненацька захопили наше місто. Було навіть досить прохолодно, тому ганяли чаї в теплій домашній обстановці.

Вулички. В неділю і сліду від снігу не було. Тому вирішили з доцею погуляти затишними старими львівськими вуличками, які оточують нас зі всіх сторін. Було приємно знайти поруч нашої домівки такі затишні місця, про які раніше я навіть не здогадувалась. От хто з Львів'ян мені відповість, де то такий маленький замок в центрі міста можна відшукати ?!(підказка, що то в центрі)

Весняна фотосесія. Приїхала наша люба подруга Альонка з Москви. Скільки всього нам вона надарувала, а головне гарний настрій і чудові фотографії з сонячної дівочої прогулянки. Давно ми так не позували, чекаємо на татка.

Рожева квіточка. Перейшли на весняний гардеробчик. Нарешті вигуляли новеньку шапочку. Яка є особливою, бо прикрасили ми її валяною квіточкою зробленою спеціально для Анютки нашою милою ОлінькоюЧ. Вийшло чарівно!!!

Сніданок чемпіона. Ну напевно всі очікують на фото каші і енергетичного коктейлю, це було б логічно. Кращого сніданку для спортсмена годі придумати, а от для матусі-чемпіона краще за морозиво, може бути тільки морозиво на сніданок. От така чудова середа 8-)

Маша і Даша. Зустрілись пузіки, які вісім місяців працювали разом, відправляли один одного у відпустку і народились з різницею лише в три дні. Даша і Аня ще будучі в животіках познайомились, бо мамуськи разом працювали. І ось нарешті ми вирішили познайомити карапузів. Було весело спостерігати, як два маленьких сонечка знайомляться. Такі вони кумедні і щирі...

Вихід в світ. О, хто би думав і гадав, що я потраплю на таку гламурну подію цієї весни, як LFW Львів Фешен Вік. Але так сталось. Альонка запросила і в мене з'явилась нагода вийти в люди, як то кажуть "себе показати, та на інших подивитись". Але то було не "подивитись", а "поглазєть", але думаю про то я ще напишу пізніше. Вирвалась я в цей світ на дві годинки, а потім як попелюшка перетворилась знову на матусю. Нема нічого краще піжамки, тапків і безладу на волоссі, який зробила мені моя донечка. От такій у мене гламур тепер)))))

P.S. Les Feuilles Mortes ...

Фарерські острови. Частина 2.

Продовжу вам розповідати про Фарерські острови. І після дикої природи перейдем до цивілізації :)

Фарери і Данія. Острови мають досить велику автономію і вирішують дуже багато питань незалежно від Данії. Наприклад такий парадокс, але Фарерські острови не є частиною ЄС і не входять в шенгенську зону. Але якщо мати паспорт з датською візою і спеціальною печаткою, то пустять до себе в гості) А те, що вони не в ЄС, тим самим в своїх прибережних водах тільки вони можуть ловити рибу. Ось на фотографії місцева рибна ферма.

Гроші. Тут навіть є своя валюта:) І хоча вона в оббігу нарівні з датськими кронами і міняється 1 до 1 без проблем, але це теж їхня національна гордість. Малюнки на купюрах дуже велелі)))

Столиця. Пишеться як Torshavn, а вот варіантів транскрипіцій є багато. А якщо вже брати англійські терміни, то варто сказати, що тут немає жодного city, тільки town. А проживає в столиці близько 19 тисяч жителів. Але вся фішка в тому, що немає багатоповерхових будинків і всі жувуть у власних будинках. Тому місто займає досить велику площу і досить важко сфотографувати повністю.

Дороги. За останні 4 роки я тут побував 5 разів і провів більш ніж пів року. Але тільки в останні два рази звернув увагу на місцеві дороги. Поки не було в нас автомобіля, на дороги не звертав уваги. Але після того як поїздив по Львову і тут, то одразу відчув різницю. Перше, що не звично - це вузькі дороги порівняно з Україною. Тут немає такого, що в одній полосі можуть їхати дві машини. Тут в тебе 0.5 метра справа і 0.5 метра зліва, а дальше вже зустрічна смуга. Друге, це те, що високо в горах тут дороги кращі ніж в центрі Львова. Отож, ми цим насолоджувались і пропоную вашій увазі декілька фотогафій, куди ми умудрялись заїхати.

Острови. Тут є 18 населених островів і ще декілька маленьких безлюдних:) Але тут Робінзон Крузо не вижив би. І люди кожен день переміщаються між островами на роботу і додому. Тому для сполучення тут є і тунелі (аля Ла-Манш) і пароми, які перевозять автомобілі. Один раз і ми з нашим автомобільчиком таким чином відправились на сусідній острів)

Спорт. Перше, що хочеться сказати/написати - "жаль, що в Україні не так". Тут люди активно займаються спортом. Основними видами спорту є футбол і біг. Хоча футбол тут не просто "вид спорту №1", це набагато більше. І грають футбол тут всі: від малого до великого, включаючи жінок, і стадіонів держава тут набудувала дуже багато. Як приїжаємо, то і ми долучаємось до активних занять спортом - граємо футбол два рази на тиждень. Соромно признатись, але тут місцеві дядьки 50-тирічного віку грають футбол набагато активніше за нас.

P.S. Далі буде :-)

Проект "365" - Наші будні: тиждень №12

А ку-ку??? Ще не забули про нас, а ?! Бо ми ні, просто доня дорослішає і часу на письмову творчість катастрофічно не вистачає. Ну все по-порядку...

Суботні фотоексперементи. Погуляли в парку в гарній дівочій компанії, але сама погодка не дуже сприяла довгій прогулянці. Якось швидко посіріло, похолодало і почав падати дощ. Тому суботній вечір ми провели в теплій домівці. І щоб день не минув просто так, я вирішила поексеперементувати з своїм вірним другом - фотоапаратом. Отримала масу задоволення і непоганий результат, а фото присвячується моєму коханому, якій ще досі так далеко...

Неділя. День почався із смачних сирничків, якими балувала мене люба бабуся все моє дитинство. Спогадами наповнилась недільна атмосфера, а погодка потішила теплими промінчиками і ми чемненько пішли гуляти в парк. Анютка тепер мало спить, зато багато читає.

Успіхи друзів. Завжди щиро радію успіхам і досягненням друзів. Приємно було розгорнути відомий не тільки в Україні жіночий журнал і знайти цілий розворот присвячений рецептам моєї подруги.

Прості радощі життя. Були в гостях у батьків і зраділи ось такому винаходу людства. Це електронний дозатор мила. Працює він на фотоелементах, треба просто піднести руку, пристрій засвітиться гарним небесним кольором, видасть порцію рідкого мила та бринькне по завершенню процедури, якщо звук набридне, то його можна відключити. Друзі, я так тішилась, що помила руки двічі. Хочу такий пристрій і проблема замазаних дозаторів і кранів під час приготування їжі вирішена.
п.с. і від таких речей би не відмовилась див.тут, Юльчик може організуєш))))

Перша важлива датка. 23 березня Анні Назарівні виповнилось півроку. Ми дуже тішились в цей день. Відзначили це свято, як дорослі: ласували вперше яблучним пюре за подарованим гарним століком. Було весело і смачно. Так швидко пролетіли ці місяці, аж не віриться, але знаю точно, що життя має сенс і це наша донечка.

Проліски. А в нашому парку зацвіли проліски. Гарно так, аж душа співає...

Бабусі. Тішиться вся наша велика родина, що самий маленький член сім'ї робить перші дорослі досягнення. Донечка майже самостійно сидить, а головне почала їсти всілякі дитячі смаколики: яблучне пюре, овочеве і пити яблучну сушку. Ось і вирішили бабусі нагодувати Нюту овочами, ух, яблучко набагато смачніше було.

P.S. "День Рожденья только раз в году?!" 8-)

" Поласуємо?! ": Бабусені сирники

Запорукою гарного настрою на весь день є смачний сніданок з ранку. Таким правилом завжди керувалась моя бабуся і вона мала рацію.

Переважно люблю швидкі сніданки. Але коли є час і бажання, то ні за яких умов не відмовлюсь від свіженьких сирників, які я просто обожнюю ще з дитинства. А коли шлунок ситий, про який поганий настрій може йти мова?!


Нам знадобиться:
500гр свіжого сиру, 2-3 яйця, 2-3 столові ложки борошна, 0,5 чайної ложки соди, 1/4 чайної ложки солі, 1-2столові ложки цукру, сухофрукти/ванілін за смаком







Приготування:
Викласти сир в миску. Яйця взбити з цукром, додати соду. Все добре розмішати, поступово ввести борошно і сіль. Отримана сирна маса має бути в міру густою.








Приготувати дощечку посипану борошном, щоб було зручно формувати сирні кульки.







Вологими руками сформувати кульки і розплющити їх (товщина приблизно 1см на око).








Обваляти сирники в борошні, викласти на розігріту з олією сковорідку та смажити на середньому вогні з двух сторін до золотистої скоринки. Подавати теплими із сметаною або варенням.

Смачного!!!

Проект "365" - Наші будні: тиждень №11

ПРИВІТ!!! А ми сьогодні прокинулись під спів птахів (уявляєте, як радіє душа, коли в кам'яному серці нашого міста звучить дзвінке цвірінькання птахів?!) Світить сонечко і навіть вже гріє, на душі вже справжня весна. А минулий тиждень пройшов наступним чином. Отож, розповідаю...

Весна?! Субота, ранок, сонце. Невже весна, ну дуже важко в це повірити, але справді погодка просто бомбезна була. Не вагаючись, ми вирішили відвідати весняний ліс, подихати свіженьким повітрячком, насолодитись сонячними ваннами і попити гарячого чайку в компанії дідуся та бабусі.


Компутер. Маленька мавпочка відкрила для себе нову іграшку. Тепер активно спілкуємось з татусем по скайпу, браузаємо по кнопочкам, часом відриваючи їх від клавіатури і просто шалено радіємо картинкам на моніторі. Ну дуже впевнено користується донечка ноутбуком, не вже майбутній програміст росте?)))


Цей дощ надовго... Після теплих і сонячних вихідніх, почався справжній львівський дощ. Покатались на машині, полічили крапельки.


Важливі справи маленької дівчинки. Скоро Анютці виповниться півроку і нам знадобляться нові дуже важливі і необхідні речі, ось як крісло для годування наприклад. Тому ми вирішили поєднати приємне з корисним і разом з бабусею провести маркетингове дослідження ринку таких кріселок. Ух, гарно покатались.


ЧистО. Присвятили день прибиранню. Тепер в нас ну дуже чисто і по-весняному тепло.


Листівочка. В нашої подружки Софійки було день народження, ще в лютому, але подаруночки ще досі знаходять свою власницю. Один рочок - це дуже важлива подія в житті мами і її дитини, тому ми з донею вирішили приготувати особливий подарунок для наших чарівних дівчаток. Мій крутик-вертик підкинув ідею і влігся спатки, а мама голку в руки і творити. Чотири години і ось вона, моя перша хендмейд листівочка-картиночка, і ще вона може бути магнітом. (А от тут її домівка)


Разом все веселіше і тепліше. Цю пятницю сміливо можна було назвати днем подарунків. Дівчатка отримали нашу листівочку і зоряний набір для Сонічки-сонечка, а ми з донею картинку і гарнющий браслет від Оксанки в честь моїх 25. На радостях танцювали ВСІ!!!


P.S. Happy feet 8-) Ролік присвячується Софійці, як головному танцюючому пінгвеняті))))