Проект "365" - Наші будні: тиждень №17

Нема напевно в світі людини, яка б не раділа купі вихідних, ну і звичайно ще теплому родинному святу та дружнім посиденькам?! Ось і наша трійця провела цей тиждень в атмосфері святкування і насолоди. ФайнО, коли добре)))))

Пасочки. Завершивши всі пасхальні прибирання та приготування, в суботу ми відправились освячувати першу донечкину пасочку. Анютку дуже потішив весь процес освячення і головне велика кількість діточок. Як маленький папужка, доня пробувала познайомитись з усіма. 

Паска. За гарним родинним звичаєм, зібрались за одним великим столом для святкування Воскресіння Христового. Гармонія, тепло і любов панували в серці, а маленька панночка  співала за столом.

Проект "365" - Наші будні: тиждень №15 та №16

Чекали, сумували, готувались, зустрічали, раділи, сміялись та забули про все на світі)))))) Ось такі вони були наші тижні...

А понад хмарами... Вихідні стають все тепліші і тепліші, але справжній львівський дощ теж не забуває про себе нагадувати. В ту суботу після дощу було шалено гарне небо. Ось би намалювати так, а?!)))


Фізкультура. Донечка все більше присвячує часу тренуванню м'язів. Одним із нових досягнень, яким нам кортить поділитись, це "а-ля віджимання". Анютка вже має достатньо сили, щоб відривати від підлоги чи ліжка все своє малесеньке тільце і тримати на прямих ручках і ніжках. Спортсменка росте!


Хресний. В гостях побував наш хресний. Давно він не бачив маленького Знайку, який так виріс і який так любить книжечки читати чи то краще сказати "гризти", але так той граніт науки і дається, правда ж ?!. Відправились купляти книжки для малявки, доця дуже раділа і пильно вибирала.


Техноманія. Настав час, коли технічний прогрес добрався і до нашої мацьопи. Іграшки тепер нам не цікаві, нам або книжки давай гризти або мишку від компутера, маминому мобільному теж часом дістається. Заради такої "дорослої іграшки", круть-верть долає любі перешкоди, от вже кинула оком на фотоапарат)))


Ашан. На вулиці дивним чином похолодало і щоб не мерзнути в парку поїхали в магазин. Нютка вперше каталась в такому візочку, впевнено трималась обома руцями і змучена від такої роботи вирішила скуштувати соку із справжньої соломинки.


Праця розумова. Провели ще один теплий вечір в компанії моїх батьків. Я згадала, як то добре попити запашного чаю і "блєснуть інтєлєктом", розгадуючи кросворд разом з татом.


Культура. Напевно вже всі давно насолоджуються "Французькою весною" у Львові. Вже в 8-й раз проходить цей прекрасний захід. Цілий місяць мешканці нашого міста мають змогу долучитись до французької культури, відвідуючи виставки, вистави, кіно і ще багато цікавого. От і мамусі скористались нагодою, відвідали виставку, присвячену європейським афішам початку 20ст. Одним з головних експонатів був плакат намальований Тулузом Лотреком, якого можна сміливо вважати першопрохідцем в сфері рекламного плакату того часу. Ось так провели ми нашу п'ятницю разом із подружками.


P.S. Татко їде додому...



ВСІ ВДОМА!!!

Бюрократія. Знайшла час забігти в банк, щоб подовжити термін дії карточки. В результаті лишилась без карточки і з завданням зробити фотографію та можливість відвідати паспортний стіл, як я це не люблю! Це перший раз, коли я згадала, що мені 25))))


Ранок, літак, тато. Ми дочекались, наш татко вернувся з півторамісячного відрядження. Обожнюю такі моменти...


Машинка. Хтось із спільноти "365-ів" писав, що весна починається тоді, коли виводиш ровер на вулицю, а ми вивели нарешті нашу машинку. Бо коли нема така, то і нема машинки. Помили, поміняли зимову обувку на літню і поїхали подорожувати.


Ложка дьогтю. В нашу бочку меду потрапило трошки дьогтю чи то перцю. Треба було полагодити мамину спинку. Вправили 4-5-ий хребці, прописали "Доктора Перця" і мама знову в строю.


Весняний ліс. Ми потрапили в країну пролісків, провели чудовий день разом. Слова тут зайві, коли душа співає!!!


Чистий четвер. Паска вже на носі, тому присвятили час прибиранню. Але в котика-бешкетника Амусіка, було своє бачення цього процесу.


Пасхальні приготування. Продовжуємо традицію святкових листівок. Доня - справжній всесвіт веселощів і гарного настрою. Друзі, а це для вас частинка!!!


P.S. What the World Needs Now Is Love!!!

It's a beautiful day!!!

It's a beautiful day
The sun is shining
I feel good
And no-one's gonna stop me now, oh yeah

It's a beautiful day
I feel good, I feel right
And no-one, no-one's gonna stop me now
Mama

Sometimes I feel so sad, so sad, so bad
But no-one's gonna stop me now, no-one
It's hopeless - so hopeless to even try

Фарерські острови. Програмісти.

Всі ми рано чи пізно маємо справу з пошуком роботи. Переглядаючи різні оголошенні і пропозиції, можна часто зустріти такі фрази: "Modern comfortable office equiped", "good working conditions", "Comfortable office in the center of **** with excellent office facilities", "Good working conditions in a modern and comfortable office" і т.д. І тому я хочу розповісти вам про фарерський варіант офіса для програмістів.

Кухня. Щоб не навіювати сумні думки про роботу, почну розповідь з кухні) Кухня велика і простора, а в холодильнику завжди багато продуктів. Годують тут і зранку і в обід(за це з зарплати знімають 50 крон в день). А ще по четвергах, через 1.5 години після обіду, є так званий "cake alarm" - це коли компанія для працівників привозить тортики(або ще щось солодке). І тут є одна чудова традиція: коли хтось виставляє солодке з якогось приводу, то зранку на столі стоїть прапор))

Відпочинок. Щоб ще не одразу переходити до робочих місць, пропоную вам глянути на чудове масажне крісло. Коли ви втомились працювати, ви можете прийти і чудово відпочити.

Декорації. Я вже згадував про високий рівень місцевого патріотизму. Тут в офісі висить дуже багато картин місцевих художників, які важко віднести до якогось конкретно стилю чи напрямку. Ось кілька таких картин.

Open Space. Офіс тут розділений на дві частини. В одній половині організований open space, який відрізняється від українського open space в кращу сторону.

Кабінети. В середньому в одному кабінеті сидять троє людей. А ось приблизний кабінет на трьох людей.

Соцільні стосунки. Всі ми звикли, що босс(менеджер, директор...) має окремий кабінет. А ось як виглядає робоче місце президента компанії. Якщо ви не зразу помітили, то підкажу, що в нього шкіряне крісло.

Кондиціонери. Думаю всім знайома ця тема, коли влітку на вулиці жарко, а ви не можете включити охолодження на повну потужність, тому що обов'язково буде на когось дути. Хоча в деяких офісах вже появились трохи сучасніші кондиціонери, які є вмонтованими в стелю. Але і це не вирішило цю проблему повністю. А ось як це просто робиться, якщо трошки подумати про людей - всього-навсього поставити таку заглушку і все холодне повітря буде розсіюватись по стелі. А всі, хто хоч трошки знає фізику, можуть сказати, що холодне повітря опускається, а тепле - піднімається.

Клімат-контроль. Саме так, місцями тут є така модна штука, де можна виставити температуру, вологість та інші параметри і насолоджуватись))

Робоче місце. Перше, про що варто згадати - це столи. Основна їхня фішка в тому, що ви можете регулювати висоту стола двома кнопочками. Коли попа стомилась сидіти, можна попраювати стоячи. Інша крута штука - це монітори по 23 дюйми, причому більшість працівників має два монітора. І хоча в мене був тільки один, але я можу сказати, що за таким монітором кайфово працювати.

Інші корисні речі. А ще, майже всі працівники мають мобільні телефони з оплаченим зв'язком від компанії. Також варто згадати, що компанія на 100 програмістів має в своєму розпорядженні близько 10 автомобілів, які працівники можуть використовувати для своїх потреб.

P.S. Ну як, появилось бажання працювати в такому офісі? :-)

Проект "365" - Наші будні: тиждень №14

Всім привіт!!! І як Вам погодка, друзі?! І не кажіть, просто якась "скринька Пандори". Але не зважаючи на кліматичні збої погодних умов, ми продовжуємо насолоджуватись весняної бадьорістю і гарним настроєм. А ще залишилось 7 днів або 168 годин, або 10080 хвилин, або 604800 секунд до повернення нашого татка з відрядження. Але хто рахує?!

Друзі. Чим менше лишається днів до зустрічі з коханим, тим дужче починаеш сумувати. Ось такі закони у кохання. Тому щоб не впадати в стан меланхоліїї, треба спілкуватись з оточуюючим світом. Допомагають мені в цьому друзі, які знаходять час, щоб урізноманітніти мої будні і вихідні. Цієї суботи, мені вдалось погуляти з гарною парою, з Вітєю і Машою, але голова моя дирява забула взяти фотік на зустріч. Друзі потішили нас з донею гарнезними, корисними і смачними подаруночками, чим і врятували мій фотозвіт.

Бабуся. До нас приїхала бабуся і за справжнім львівським звичаєм в неділю ми відправились вигулюватись в центр. Ще в суботу я помітила працюючий фонтан біля Оперного, але в неділю насолодилась цим видовищем на повну. Завдяки сонячним промінчикам і законам фізики, можна було милуватись гарнезною і такою насиченою кольорами веселкою, яка гордовито розляглась на краях фонтана. Гарно!!!

СидимО. Доня стає все більш самостійнішою і самодостатньою. Маленька "нєваляшка" вже може сідати і гратись достатньо довго в такому положенні, головне правильно побудувати оборонні мури, а то крутик вміло може дати "право руля" і впасти з ліжка.

Джакузя. Ну я просто прозріваю від чудо-пристроїв, якими останнім часом почали обзаводитись мої батьки. Знайомтесь, це Спа-ванночка для ніг. Цей чудо спа-центр має три режими: вібрація, вібрація + бульбашки і просто бульбашки. Окрім цього ванночка має три масажні поверхні: різного розміру масажуючі кульки під кожної ступнею, вібраційна куля посередині і ролік. Завжди думала, що такі речі - це "развод" і нічим вони не відрізняються від звичайної ванночки для ніг. Але чесно Вам кажу, я прозріла! Після 15 хвилинного масажу в різних режимах, я була готова літати. Таку легкість в ногах я не відчувала вже давно. РЕКОМЕНДУЮ!!!

Сади та городи. Завітали в гості до маминої коліжанки. Т.Люда вже активно готується до сезону посадки-висадки. По-доброму заздрю, обожнюю працювати з рослинками. От думаю, коли то собі почати процес озеленіння...

1-й. А в цей четвер у нас виліз ПЕРШИЙ зубік. Тепер наше зайченятко офіційно дорослішає)))))


Обувка. В п'ятницю погодка була легко кажучи "не льотна" і добряче вимучила двох матусь, які грішним ділом подумали, що їм вдасться погуляти гарним сонячним ранком у парку. Ми то і діло бігали ховались від дощу, а в сонячні проміжки бавились з дітворою. Але подією дня стало відкриття нового розміру маленьких нозь. Ніколи б не помітила, що наші нозі так виросли, як би не чобітки, які нам дали поносити наші любі подружки. Ах, як швидко дітки ростуть...


P.S. Песня про зайцев 8-)

Фарерські острови. Частина 3.

Ви вже маєте певні уявлення про Фарерські острови і ось настав час переходити до самого цікавого :)

Пиво. Оскільки я пишу цей текст в п'ятницю, то почнемо ми з пива))) Завжди знав, що тут випускають багато видів пива. А недавно дізнався і певні деталі, виявляється що на 50 тис. населення тут є тільки одна броварня, яка випускає 24(!!) сорти пива. Ну і звичайно тут ще є багато пива, яке привозять з Данії. А це такі відомі марки, як Туборг, Карлсберг... Воно звичайно ж відрізняється від того туборга, яке роблять на заводі "Славутич" в Україні. Але не все так "гладко". Алкоголь не продається в звичайних продуктових магазинах, а тільки в спеціальних магазинах. А таких магазинів тут є всього кілька.

Кримінал. Точніше його відсутність. Можна довго розовідати, яке тут спокійне і безпечне життя. Фарерські острови займають третє місце в світі, де найнижчий рівень злочинності. І для ілюстрації цього я розповім вам невеличку історію. Коли ми летіли сюди перший раз, ми не знали, що нас чекає і куди потрапимо, знали тільки назву компанії, з ким будем працювати. І ось ми прилетіли, добрались з аеропорта автобусом на вокзал і чекаємо хто нас зустріне, а то вже була пізня година. Чекали чекали і не дочекались. Ми думали, що хтось нас зустріне, покаже куди нам заселятись. Але нікого не було. І потім сталось чудо! Ми побачили автомобіль з логотипом приймаючої компанії. Підходим до машини, а там нікого немає. Але виявилось, що машина була відкрита і всередині були ключі. Також в бардачку ми найшли мобільний телефон. І поки ми старались зрозуміти що до чого, нам зателефонували і розповіли куди їхати. Ми приїхали, а там на нас чекав пустий особняк, двері якого також не були зачинені, а у вітальні на столі лежали ключі від будинку. Маленькі деталі: 1)ми прилетіли в неділю ввечері, а автомобіль залишили в п'ятницю після роботи; 2) там автобуси ходять настільки точно, що вони знали коли ми будемо на вокзалі і коли нам можна телефонувати.

Корінні жителі. Якщо описувати коротко, то можна сказати, що це типові європейці. Я маю на увазі поведінку і звички. З одної сторони їхній стиль одягу можна назвати неохайним, а з іншого боку тут всі ретельно слідкують за особистою гігієною. І тому їзда в громадському транспорті не викликає різких подразнень нюхових рецепторів, як це буває в Україні. В людей тут зовсім інші цінності в житті і немає фанатичної погоні за матеріальними благами. Вони насолоджуються життям, незалежно від рівня заробітку. Також тут відсутнє поняття "соціального статусу". Коли, наприклад, зранку приїжаєш на роботу і бачиш автомобілі на парковці, то тут висока вартість автомобіля не означає високу посаду в команії. Хоча дорогих автомобілів не так багато і тут я вперше побачив BMW X5 з незатонованими вікнами.

Яхти і катера. Оскільки тут навколо моря і океан, то майже кожна сім'я має засіб пересування по воді.

День прапора. Так співпало, що тут святкують день прапора в той самий день, що й в мене день народження. Місцеві святкування мені чимось нагадують американскі фільми, коли в маленьких ковбойських містечках на святкування збирається все місцеве населення і виступають артисти-аматори і все в такому дусі. Тут також все дуже схоже. Починається святкування із спортивних змагань, потім всілякі концерти... і обов'язково всюди прапори. Ще хочеться додати, що серед спортивних змагань є і марафончик на 7 км. Так вот в ньому в середньому приймають участь близько 2 тис. учасників, і це при населенні в 19 тис. Я думаю, що на день Львова зібрати 2 тис. учасників можливо тільки якщо це буде змагання з поїдання вареників або випивання пива.

Місцева архітектура. Місцями дивна, місцями оригінальна. Але є одна річ, яка дійсно цікава. Це будинки з грунтом і травою на даху. Зроблено це в цілях теплоізоляції, а також для озеленення. Але про архітектуру краще не розказувати, а показувати.

P.S. На цьому буду завершувати з розповідями про Фарери, але буде ще один, "бонусний" звіт, про життя програмістів на Фарерських островах. Але якщо є питання, то з радістю відповім. Ну а якщо питань назбрається багато, то може і ще один пост буде.