Glyptotek, або як я мандрував у часі.

Це була пропозиція, від якої неможливо відмовитись. І хоча це все трапилось досить несподівано для мене, цілий ранок мене не покидало відчуття того, що сьогодні має бути особливий день. Можливо саме через це відчуття в мене був з собою фотоапарат, який я напередодні цілу ніч заряджав і пуста карта пам'яті, котру я почистив перед виходом по магазинах. Навіть не здогадуючись що мене очікує, я все ж таки наважився взяти з собою фотоапарат. І не пожалкував про це. Тому запрошую вас на дуже цікаву прогулянку крізь століття.

Вхід у тунель часу був дуже хитро замаскований поміж пальмами і фонатнанами, але їм не вдалося збити мене і моїм супутників з вірного шляху і ми вирушили у захоплюючу мандрівку.

Спочатку ми відправились в древній Єгипет. Там я допоміг місцевим жителям робити наскельні малюнки, за що вони були мені дуже вдячні і пообіцяли потім і мене намалювати.

Потім я навчив Рамзеса і його друга (якийсь бог, але я, нажаль, забув як його звати) майструвати лук.

Рамзес(в своїй династії він другий) виявився дуже цікавою людиною і познайомив мене з Анубісом. Анубіс був трішки агресивним, але я з ним легко впорався.

І саме в той момент, коли ми розмовляли, до нас прибігли люди і сказали, що Анубіс терміново потрібен, тому що хтось помер. Самі того не очікуючи, ми були присутніми на процесі муміфікації сімейної пари.

Щоб якось перевести дух і отямитись від пережитого, ми відправились в гості до Діоніса, де він нас пригостив неповторним вином.

І ось, трішки захмелівши, але не втрачаючи ясності думок, ми вирушили знайомитись з його друзями. Це справді великі і розумні люди, я отримав неймовірне задоволення від спілкування з ними. Сократ, Платон, Гомер, Софокл...

Продовжуючи нашу прогулянку і цікаві філософські бесіди, ми зустрічи Одісея і Пенелопу. Не дивлячись на те, що вони вже прожили стільки років разом, це дійсно приклад великого кохання. І хоча роки вже не ті і молодість їхня давно пройшла, вони продовжують кохати і любити один одного, як це було багато років назад. Ми випили за їх любов, побажали їм довгих літ бути разом і вирушили далі.

І знову події розвивались стрімко і непередбачувано. Не встиг я сфотографуватись з Аполлоном і Парісом...

... як вже треба було бігти на допомогу Персею в боротьбі з медузою.

І ось, провівши наших супутниць додому, ми вирушили назустріч новим пригодам.

Це був цілий вир подій, коли століття змінювали століття, правителі змінювали правителів і тільки мистецтво залишалось незмінним. І нам, під час цієї неймовірної подорожі, вдалось стільки всього побачити, що важко передати словами. Ми побували в майстерні Едгара Дега,

нам показали, які колись були чоловічі журнали,

ми позували в масовці для Родена,

і втомлені, але неймовірно щасливі і задоволені, попрощавшись з Mother Denmark, ми вирушили додому.

P.S. Ars longa, vita brevis